Від палаців до замку: фасади, подвір'я та краєвиди Трухільйо

Зверни увагу на цей незвичайний куток палацу Чавес — ти коли-небудь бачив будівлю, у якій кут одночасно слугує і дверима, і вікном? Саме це робить цей палац особливим та унікальним у всьому світі. Ця архітектурна особливість датується 1570 роком, коли Ізабель Мендоса, вдова Мартіна де Чавеса Кальдерона, замовила будівництво. Архітектор Франсіско Бесерра створив тут справді щось виняткове.

Як ти думаєш, як йому вдалося підтримати цей незвичайний кут? Замість масивних стін Бесерра використав готичні стрілчасті арки, що спираються на прямокутні колони — розумне поєднання міцності і стилю, яке рідко зустрінеш. Сам вхід оточений простим каркасом, званим альфізом, а зверху прикрашений класичним ренесансним фронтоном. В ньому зображені герби родин Чавес і Мендоса — невелика деталь, але вона багато розповідає про історію та гордість тодішніх власників.

Сьогодні палац Чавес — це не лише історична будівля, а й готель, що поєднує історію з сучасним комфортом. Лише сім двомісних номерів створюють інтимну атмосферу, ідеальну для тих, хто шукає щось особливе. Номери різного розміру та оснащення — від стандартних до покращених варіантів — щоб кожен міг знайти щось на свій смак.

Уяви, що ти можеш тут зупинитися і спати посеред історії, яка триває вже понад 450 років. Готель відкритий щодня з 9:00 до 22:00, а влітку можна користуватися басейном з кінця червня до середини жовтня, щоденно з 12:00 до 21:00. Ціни починаються від 78 євро за стандартний двомісний номер, у вихідні доба коштує на 20 євро дорожче.

Палац Чавес розташований у самому центрі Трухільйо — міста, відомого своєю вражаючою архітектурою XV–XVI століть. Тут готичні й ренесансні елементи захопливо поєднуються, і цей палац — чудовий приклад цього. Коли прогулюєшся вулицями, відчуваєш близькість історії Іспанії — посеред жвавого краю Естремадура.

Отже, що для тебе є привабливим у такому історичному місці? Можливо, це архітектура, історії людей, які тут жили, чи мрія стати частиною цієї історії? Палац Чавес запрошує тебе відкрити це для себе.

Ми стоїмо перед Церквою Сан-Франциско — будівлею, яка вражає не тільки своїми масштабами, а й історією, що сягає 1502 року. Чи знаєте ви, що будівництво цієї церкви було особисто схвалене католицькими монархами? Вони хотіли надати монахам-францисканцям Третього ордену у Трухільйо місце для життя та служіння.

Для завершення будівництва знадобилося майже століття — церква була остаточно зведена в 1600 році за правління Філіпа III. У роботі брали участь відомі каменярі свого часу, такі як Педро де Ларреа і Франсіско Бесерра, і їхній почерк видно в витончених деталях, які прикрашають будівлю.

Зверніть увагу на фасад: круглий отвір з променеподібними каменями та подвійний арковий вхід — це не лише архітектурні родзинки, а й носії гербів міста Трухільйо і Карла I Іспанського. Ці символи свідчать про тісний зв’язок церкви, міста та корони.

Всередині вас чекатимуть захоплюючі твори мистецтва, які пережили століття. Серед них — розп’яття XIV століття та картина Богородиці Гваделупської XVII століття. Особливо вирізняється головний вівтар у бароковому стилі, розділений на три вертикальні частини та багато оздоблений рослинними мотивами — справжній шедевр майстрів того часу.

Запитаєте, чому церква має триповерхову восьмикутну вежу на розі? Ця незвична форма стала її візитівкою і робить Церкву Сан-Франциско унікальною. У XVIII столітті був перебудований клуатр, зведена купол і закритий барабан — це свідчить про розвиток споруди протягом століть.

Сьогодні церква — не просто історична пам’ятка, а й живий осередок віри. Від 1911 року про неї піклуються кармеліти, а в 2009 році її реставрували, щоб зберегти структуру.

Якщо придивитися уважно, можна побачити, як архітектура відображає перехід від готичного стилю до ренесансу — цікаве поєднання традицій і новаторства, яке робить цю церкву особливою.

І, чесно кажучи, хто б міг подумати, що на розі вулиць Інденденсія та Гамарра вас чекає стільки історії і мистецтва? Місце, яке зберігає минуле і водночас живе сьогоденням.

Поглянь на цей фасад — це Будинок Сонця, справжня частина історії посеред Касересу. Він був збудований у XVI столітті і пережив багато всього. Найбільше привертає увагу великий сімейний герб із сонцем. Але чи замислювався ти коли-небудь, чому сонце тут таке особливе? Воно має 16 променів, з яких вісім прорізані головами драконів або змій — досить незвично, правда?

Над гербом розташований шолом, що надає всьому вигляду ще більше характеру. І придивися уважно: двері обрамлені так званим альфізом — декоративною рамкою, яка особливо підкреслює арку. Це типова риса архітектури того часу, що надає входу унікальну атмосферу.

На верху фасаду можна побачити напівкруглий бійницький прохід із вузькими отворами у вигляді хреста. Це не лише виглядає ефектно, але й свідчить про велику важливість оборони у ті часи — хоч сьогодні важко уявити, що тут колись відбувалися бої.

Але Будинок Сонця — це не просто гарна будівля, він має захопливу функцію: зараз тут розташований архів з документами про Америку та Філіппіни. Ці скарби зберігають отці Чудесної Крові, і вони розповідають історії про далекі країни та минулі часи.

Отже, коли наступного разу проходиш повз Будинок Сонця, пам’ятай: за цим фасадом — більше, ніж просто камінь і штукатурка — тут переплітаються мистецтво, історія та відтінок пригод. Як думаєш, які ще історії могли би розповісти ці стіни?

Ось ми стоїмо перед Парадором де Трухільйо — особливим місцем в самому історичному центрі Трухільйо. Чим цей парадор унікальний? Раніше це була не готель, а францисканський монастир XVI століття — монастир Санта-Клара. Уявіть собі, як сотні років тому тут жили і молилися монахи, а тепер ви можете відпочивати в сучасному готелі.

Огляньтеся навколо: Парадор побудований навколо чудового ренесансного клуатру з елегантними колонами та арками, що створюють атмосферу спокою. В кінці цього клуатру розташована стара церква, яка сьогодні служить їдальнею. Вам доводилося колись їсти в церкві? Тут історія оживає особливим чином.

Якщо хочеться перепочити, Парадор пропонує відкритий басейн — ідеальне місце, щоб розслабитися після насиченого дня в місті. Поєднання історичного колориту з сучасним комфортом робить це місце неповторним.

За кілька кроків — Пласа Майор, головна площа Трухільйо. Тут можна побачити вражаючі будівлі, як-от Палац Конкіста та Каса де лас Каденас. Посеред площі стоїть кінна статуя Франсіско Пісарро, одного з найвідоміших вихідців міста. Чи знали ви, що Трухільйо — батьківщина кількох конкістадорів? Це надає місту особливу історичну значущість.

Для любителів природи неподалік знаходиться Національний парк Монфраґуе — справжній рай для спостерігачів птахів, де з удачею можна побачити орла-імператора та чорного грифа.

Парадор де Трухільйо — це не просто місце для ночівлі, а живий шматок історії, який переносить вас у минуле та водночас пропонує всі зручності для комфортного відпочинку.

Погляньте на фасад цього палацу — Палацу герцогів Сан-Карлоса в Трухільйо. Він був збудований посередині XVI століття Доном Дієго де Карвахалем, впливовим місцевим шляхтичем. Чи знаєте ви, що палац стоїть на залишках стародавньої вестготської фортеці? Це надає будівлі захоплюючу історію, яка сягає глибоко в минуле.

Особливу увагу привертає кутовий балкон із гербами родин Вергас і Карвахал. Ці сім'ї залишили свій слід тут протягом століть і отримали титул герцогів Сан-Карлоса — звідси й назва палацу. Уявіть собі, як це було жити й керувати тоді в таких стінах.

Якщо придивитися уважніше, можна побачити внутрішній двір, оточений класичним патіо з іонічними колонами. Це типовий приклад ренесансної архітектури, яка створює особливу атмосферу спокою та витонченості. Чи замислювалися ви колись, як будували такі палаци без сучасних технологій? Тут видно, скільки ремесла і планування вклали в цю споруду.

Всередині можна побачити вишукано різьблені гранітні каміни та цебро для водопостачання, що раніше використовувалося. По елегантних гвинтових сходах можна було підніматися на різні поверхи — це розумне поєднання функціональності й стилю.

Сьогодні Палац цінують не лише як історичну будівлю, а й як місце проведення культурних заходів. Він є живою частиною Трухільйо, що пов’язує історію з сучасністю. Тож наступного разу, коли прогулюватиметеся площею Майор, пам’ятайте: тут історія не просто відбулася — вона живе досі.