Печерне мистецтво і прибережний колорит: Тіто Бустійо, Санта Маріна та прогулянка портом

Ми стоїмо перед Центром наскельного мистецтва Тіто-Бустільйо — місцем, яке відкриває захоплюючий погляд у світ доісторичного мистецтва. Цей центр відкрили у 2011 році, і він розташований всього за близько 250 метрів від знаменитої печери Тіто-Бустільйо — печери, знайденої у 1968 році, де збереглися одні з найважливіших наскельних малюнків Європи.

Чи задумувалися ви колись, як люди тисячі років тому зберігали свої історії та переживання? Саме це ви тут і побачите. Всередині центру — сучасна експозиція з інтерактивними технологіями, що допомагають оживити мистецтво і пояснити його значення для давніх людей. Тут ви не просто побачите малюнки, а й зрозумієте, що вони означали для тих, хто їх створив.

Особлива родзинка — аудіовізуальна презентація так званої Панелі-Принципала, найбільшого твору мистецтва в печері. На ній понад сто малюнків — вражаюча колекція, яка показує, наскільки творчими і виразними були наші предки. Уявіть, як вони за допомогою простих засобів зображали свій світ і які історії хотіли нам розповісти.

Центр побудований на трьох рівнях: починаєте з входу, далі досліджуєте художню виставку, і нарешті — на оглядовому майданчику насолоджуєтеся панорамою навколишньої природи. Це допомагає усвідомити, наскільки тісно мистецтво пов’язане з ландшафтом.

Що робить це мистецтво цікавим для вас сьогодні? Можливо, це унікальне поєднання минулого і сучасності, яке ви відчуєте завдяки новітнім технологіям. А ще — можливість спробувати свої сили у майстер-класах із доісторичних технік малювання, які проводить центр. Це робить історію більш близькою і живою.

Перед тим як іти далі, замисліться: як би ви зберегли власну історію, якби не було ні камери, ні смартфона? Саме так робили люди тисячі років тому — і їхнє мистецтво досі відчиняє вікно у їхній світ.

Центр наскельного мистецтва Тіто-Бустільйо — це не просто музей, а справжня подорож у минуле, яка показує, як мистецтво і людяність завжди йшли пліч-о-пліч.

Отже, ми стоїмо на пляжі Санта Марина, у самому серці Рівадесяльї. Уявіть собі, цей пляж — не просто місце для відпочинку, а живий шматок історії та культури. З приблизною довжиною близько 1150 метрів золотистий пісок простягається прямо перед нами, оточений чарівним містом, що розкинулося за набережною.

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому цей пляж так полюбили серфери? Відповідь криється в постійних хвилях, які створюють тут справжню атмосферу драйву. Незалежно від того, чи хочете ви самі встати на дошку, чи просто спостерігати — тут відчуваєш особливу енергію моря.

Але пляж Санта Марина пропонує не лише воду та пісок. На західному кінці пляжу були знайдені справжні сліди динозаврів, так звані ікніти. Ці відбитки з давніх часів неймовірно пов’язують нас з первісною історією Землі. Хто б подумав, що тут можна ходити по слідах прадавніх гігантів?

Погляньте навколо з набережної, і ви точно помітите модерністські вілли, які оточують пляж. Вони розповідають про час, коли Рівадесялья вважалася заможним містом, і демонструють, як архітектура та історія тут ідуть пліч-о-пліч.

І якщо вас цікавить якість цього пляжу: у 2004 році він отримав «Q» за туристичну якість. Це означає, що тут не тільки прекрасна природа, а й відмінна інфраструктура — від душових і туалетів до рятувальників — все організовано на найвищому рівні.

Ще одна родзинка, тісно пов’язана з Рівадесяльєю — міжнародні змагання з веслування на каное Descenso Internacional del Sella. Щороку цей захід приваблює людей з усього світу, які хочуть по-особливому побачити річкові пейзажі та узбережжя.

І наостанок порада: скористайтеся часом, щоб дослідити саме місто. Поєднання історичних будівель, затишних ресторанів і маленьких магазинчиків робить Рівадесялью місцем, де хочеться затриматися — і все це поруч з цим вражаючим пляжем.

Отже, як щодо того, щоб зняти взуття і відчути пісок під ногами? Пляж Санта Марина чекає на вас, щоб ви відкрили його для себе.

Ми зараз на прогулянковій алеї княгині Летіції — одному з найжвавіших прибережних маршрутів у Ріба-де-Селла. Вже сама назва відображає особливий зв’язок: її було присвячено на честь дони Летіції, яка у 2007 році стала почесною громадянкою цього міста. Це гарне нагадування про тісний зв’язок історії й людей тутешніх місць.

Чи замислювалися ви, чому саме це місце так популярне? Все просто: алея не лише з’єднує різні частини міста, а й дарує дивовижні краєвиди на порт Ріба-де-Селла та околиці з пагорбами. Ідеально, щоб на мить зупинитися і відчути атмосферу.

Вздовж алеї розташовані численні сидерії та ресторани з традиційною астурійською кухнею. Може, пізніше ви захочете завітати туди та познайомитися з відомою культурою астурійського яблучного сидру? Тут можна не лише скуштувати смачні страви, а й перейнятися життям та гостинністю регіону.

Влітку алея перетворюється на пульсуюче місце зустрічей з ринками та подіями, як-от Mercazoco Market. Там ви знайдете креативні вироби ручної роботи, музику та особливу атмосферу, що робить це місце ще жвавішим. Уявіть, як тут переплітаються мистецтво й культура — справжній досвід, який не варто пропускати.

Усього за кілька хвилин від прогулянки знаходиться пляж Санта-Марина — один з найдовших пляжів Астурії. Це чудове місце, щоб після прогулянки занурити ноги у воду або просто відчути пісок під ногами. А якщо захочеться більше відкриттів, існує ще одна прибережна стежка — Paseo de los Vencedores del Sella, яка відкриває нові перспективи на Ріба-де-Селла.

Тож чому б зараз не зробити паузу, не вдихнути свіжого морського повітря і не помилуватися видом на порт? Можливо, саме зараз ви помітите дрібниці, що роблять це місце таким особливим.

Ми зараз стоїмо на залізничній станції Рівадеся — важливому транспортному вузлі в цьому чарівному містечку в серці Астурії. Чи знаєте ви, що ця станція працює з 20 липня 1905 року? Саме в цей день було відкрито ділянку між Аріондасом і Лльянесом — визначна подія для регіону, яка значно покращила сполучення між Ов’єдо та Сантандером.

Залізнична лінія, на якій ми перебуваємо, є одноколією й електрифікованою, що забезпечує плавний і екологічний рух потягів. Уявіть собі, як колись тут проходили перші поїзди компанії Ferrocarriles Económicos de Asturias — організації, яка працювала над розвитком цієї території.

Пізніше, у 1972 році, управління перейшло до державної компанії FEVE, а з 2013 року ним опікується Renfe Operadora. Технічне обслуговування інфраструктури сьогодні здійснює Adif. Ці зміни в керуванні свідчать про важливість цієї лінії для регіону, яка зберігається й донині.

Цікаво: ви коли-небудь замислювалися, на якій висоті над рівнем моря розташована ця станція? Вона знаходиться на 37,2 метрах — не дуже високо, але саме так, щоб насолоджуватися краєвидами навколишньої природи. А вона тут справді вражаюча — неподалік розташовані впадина Рія-де-Рівадеся та навколишні гори, які ідеально підходять для активного відпочинку на свіжому повітрі.

Крім того, неподалік знаходиться знаменита печера Тіто Бустільйо з її доісторичними настінними розписами, що входить до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Це місце, де оживає історія і яке показує, як давно люди захоплюються цим краєм.

Якщо ви цікавитесь спортивними подіями, щороку міжнародне змагання з каное «Descenso Internacional del Sella» збирає любителів цього виду спорту з усього світу. Цей захід є справжньою окрасою регіону, наповнюючи його життям і енергією.

Отже, залізнична станція Рівадеся — це не просто проста станція, а живий осередок, який поєднує в собі історію, природу та культуру. Місце, яке запрошує вас особливим чином відкрити для себе різноманітність Астурії.

Погляньте на цю церкву — Церква Святої Марії Магдалини в Ріба-де-Сельї. Вона була збудована у 1924 році, але це лише частина її історії. Під час Іспанської громадянської війни церкву зруйнували, а згодом відбудували наново. Це робить її справжнім символом стійкості і відновлення.

Негайно впадають у вічі дві помітні вежі на фасаді, що надають церкві унікальний вигляд і роблять її впізнаваним орієнтиром у місті. А ще тут є купол, що розташований прямо над перетином нави та трансепту — архітектурна перлина, яку варто побачити.

Всередині на вас чекає дещо особливе: стелю прикрашають вражаючі картини братів Урія-Аса. Ці роботи носять назви «Провина», «Попередження», «Злочин» і «Мир». Чи задумувались ви колись, як мистецтво у сакральному просторі може передати послання? Тут тема миру та відмови від війни подається дуже виразно — без жодного сказаного слова.

Церква розташована у самому центрі Площі церкви — живому місці для відпочинку. Влітку церкву можна відвідати двічі на день — вранці та ввечері. Взимку час роботи трохи скорочується, але відвідування церкви актуальне будь-якої пори року.

Отже, що робить це місце особливим саме для вас? Можливо, це поєднання історії, архітектури та глибокого мистецтва, що тут зустрічаються. Виділіть хвилинку, щоб помітити деталі — вежі, купол, картини — і відчути, як минуле і сьогодення переплітаються в цьому місці.

Ось ми стоїмо перед палацом Прієто-Кутре — будівлею, яка на перший погляд може не виглядати як типовий палац. Але чи знали ви, що спочатку його збудували у XVI столітті як склад для солі? Сіль тоді була цінним товаром, майже як золото, і ця будівля відігравала важливу роль в економіці Рівадесельї.

Уважно подивіться на фасад: це вражаючий зразок платерескового стилю, дуже популярного в цьому регіоні. Фасад поділений на три чіткі поверхи, розмежовані горизонтальними карнизами — це додає будівлі елегантної структури. Особливо помітний великий напівкруглий арковий вхід на першому поверсі, по боках якого розташовані бійниці. Ці деталі нагадують, що будівля була не лише красивою, а й функціональною.

Над фасадом красується родовий герб сім’ї Прієто — два чорні вовки між діагональними смугами. Це символ сили та єдності. Чи задумувались ви, як це — працювати в історичній будівлі? Сьогодні палац Прієто-Кутре є ратушею Рівадесельї — місцем, де приймають важливі рішення для міста.

У 2012 році будівлю капітально відреставрували за 1,65 мільйона євро. При цьому зберегли історичний фасад та оновили інтер’єр. Великий верхній світло-прозор створює комфортне природне освітлення в приміщеннях — вдале поєднання історії з сучасним дизайном.

Зала засідань, де тепер проходять сесії міської адміністрації, розташована на першому поверсі, тому вона легко доступна всім. Цікаво бачити, як будівля, зведена століття тому для зовсім інших цілей, і досі жива і відіграє центральну роль у житті містян.

Наступного разу, коли будете проходити повз історичну будівлю, придивіться уважніше. Адже за кожним фасадом ховається історія, яка чекає на те, щоб її відкрили — як тут, у палаці Прієто-Кутре.

Отже, ми зараз стоїмо на Пласа Майор у Ріваделлі, який є справжнім серцем міста. Чи замислювалися ви колись, чому ця площа так центральна для життя тут? Все просто: це місце зустрічі для всіх, хто хоче відчути справжній дух Ріваделлі. Навколо — історичні будівлі, які розповідають історії з далеких часів, тут відчувається пульс міста.

Погляньте навколо: величний Паласіо-де-Прієто-Кутре, що сьогодні слугує ратушею, є справжньою перлиною XVI століття. Уявіть, як колись тут ухвалювали важливі рішення — і як і до сьогодні це місце формує життя міста.

Посеред площі знаходиться кіоск, який виконує роль кафе і одночасно є улюбленим місцем зустрічей. Хочете кави чи прохолодного напою? Тут можна спостерігати за різноманітним життям і поринути у гамір подій.

Пласа Майор оточена чарівним старим містом з вузькими вуличками та традиційними будинками. Це ідеальне місце, щоб розслабитися і відчути унікальну атмосферу. А якщо захочеться до пляжу — поруч знаходиться Плайя-де-ла-Аталайя, до якої всього кілька хвилин пішки. Ідеально, щоб втомлені ноги охолодити у воді після прогулянки містом.

Ще одна особливість цієї площі — регулярні культурні події і ярмарки, що оживляють це місце, показуючи, наскільки різноманітним і динамічним є Ріваделлі.

Крім того, Пласа Майор — важлива транспортна розв’язка для громадського транспорту. Звідси легко дістатися до інших районів міста і регіону, що чудово, якщо хочеться побачити ще більше.

І якщо проголодаєтесь, тут багато кафе та ресторанів, де можна насолодитися смачною астурійською кухнею. Обов’язково спробуйте місцеві страви — це зробить ваш візит справді повним.

Наостанок маленька порада: площа обладнана для безбар’єрного доступу, тож кожен зможе насолоджуватися цим особливим місцем без обмежень. Тож, яким би не був ваш стиль подорожі, тут ви будете у своїй тарілці.

Отже, давайте трохи зупинимося і зануримося у живу атмосферу Пласа Майор. Огляньтеся, вдихніть повітря цього місця, і дайтеся захопити історією та життям цього неповторного куточка.

Зараз ми на Paseo de la Grua — історичній пішохідній доріжці, що звивається вздовж річки Селья аж до гирла. Ще наприкінці XVIII століття цей шлях називали Camino de Sirga — тоді ним тягнули човни вверх за течією. Уяви, як колись тут вирувало життя біля води, коли кораблі повільно просувалися вперед.

Особливу увагу варто звернути на Фуентіну. Це не просто джерело, а скульптурна пам’ятка з каменю, на якій зображена Хана — міфічна водяна фея з астрійської міфології — та два ведмеді. Ці фігури нагадують про літературний твір «La Fonte del Cay» Пепіна де Пріа 1927 року. Чув про Хан? Вони — загадкові створіння, що живуть у водоймах Астурії й іноді допомагають людям або кидають їм виклик.

Під час прогулянки зверни увагу на «Ruta de la Mitología Asturiana» — уздовж Passeo стоять таблички з описом різних персонажів місцевої міфології: від Хан і бешкетного Трасгу до Куелебре — вогнедишного дракона. Ці історії глибоко вкорінені в культурі Астурії й надають цьому місцю особливої атмосфери.

А знаєш, що в 2007 році тут відкрили «Senda Histórica del Puerto de Ribadesella»? Шість керамічних дошок розповідають про історію порту — від найдавніших часів до сьогодення. Тож прогулюючись тут, ти не лише насолоджуєшся природою, а й поринаєш у минуле, розуміючи, яке це місце важливе для регіону.

До речі, Paseo de la Grua обладнано з урахуванням доступності: усі відвідувачі, навіть із обмеженою мобільністю, можуть відчути атмосферу цього особливого куточка. Тут є інформація шрифтом Брайля та аудіогіди — чудовий приклад того, як історія й культура стають відкритими для кожного.

Якщо пощастить опинитися тут у потрібний час, можна потрапити на фестиваль Fartukarte. Ця подія вуличної кухні перетворює Paseo на яскраву сцену з музикою, смачною їжею з фудтраків і ринкових наметів. Це прекрасна нагода ближче познайомитися з місцевою гастрономією та відчути дух спільноти.

Наприкінці прогулянки ти дійдеш до Plaza de la Atalaya. Тут стоїть Casa del Pixuecu — історична будівля XVI століття, яка демонструє традиційну архітектуру регіону. Недалеко розташована Ermita de Guía — каплиця XVIII століття з вражаючим видом на узбережжя і порт — ідеальне місце, аби перепочити і помилуватися краєвидом.

Отже, насолоджуючись свіжим повітрям і краєвидами під час прогулянки, ти також поринаєш у багату історію та живу культуру Рівадельсельї. Як думаєш, скільки ще таємниць приховує цей шлях?

Отже, ми стоїмо біля Каплиці Пресвятої Діви Покровительки — невеликої святині, що вражає не лише своєю розташуванням, а й багатою історією. Чи знали ви, що цю каплицю збудували наприкінці XVI століття в ренесансному стилі? Їй уже понад 400 років, і вона знаходиться в зовсім особливому місці.

Каплиця височіє на пагорбі Монтекорберу, звідки відкривається чудовий краєвид на містечко Ріба-де-Селла, навколишні гори та Кантабрійське море. Уявіть собі моряків, які колись дивилися звідси на цей простір, перш ніж відправитися у плавання — вони зверталися до Діви Покровительки, яка вважається хранителькою всіх мореплавців. Саме їй присвячена ця каплиця.

Цікаво також: чому тут стоять три старі гармати? Вони походять з часів війни за незалежність і тоді були скинуті французькими військами в море. У 1999 році їх підняли та повернули на місце — як мовчазних свідків історії, що наклала свій відбиток на цей берег.

Дорога сюди — це частина враження. Від кінця набережної Paseo de la Grúa пролягає пішохідна стежка через невелику зону відпочинку із дерев'яними стендами, що розповідають про природу і культуру місцевості. Якщо прислухатися, можна помітити й вежу Альталая — спостережний пункт, зведений наприкінці XIX століття неподалік від каплиці.

І ще: щороку у першу неділю липня тут проходить особлива процесія. Статую Діви Переносить морською процесією гаванню Ріба-де-Селли — живе свідчення того, як міцно пов'язані люди з морем.

Отже, стоячи тут і милуючись краєвидом, пам’ятайте: ця каплиця — це не просто будівля. Вона сповнена історій про захист, надію та глибокий зв’язок людини з морем. І, можливо, ви самі відчуєте цей дух, коли ваш погляд пройметь портову затоку.